Нещодавно в Україні прийняті правові основи функціонування ще двох механізмів захисту дітей. Про нові форми виховання - моя бесіда значальником служби у справах дітей Шосткинської міської ради Ольгою Гришковою.
Перший механізм, який впровадили в цьому році, – наставництво.
Наставник на підставі договору з адміністрацією інтернатного закладу може, не беручи до сім’ї, супроводжувати дитину і сприяти соціалізації та адаптації вихованця після закінчення інтернату.
Що це на прикладі: дитина, приміром, у Шостці, знаходиться у Обласному центрі соціально-психологічної реабілітації та має статус сироти. Пройшовши спеціальні курси, людина, яка бажає стати наставником, підписує договір і може забирати дитину, наприклад, на вихідні та канікули. Вся суть у тому, що дитина прилучається до сім’ї, не відчуває себе покинутою та самотньою. Крім того, здобуває навички соціалізації тощо.
«Діти, які перебувають в інтернатних закладах на повному державному забезпеченні, фактично знаходяться в замкнутому просторі: вони не мають права самостійно, без дозволу дирекції, виходити будь-куди. У дитини, наприклад, можуть скластися добрі стосунки з кимось із вихователів, медпрацівників тощо. Цим людям просто хочеться допомогти дитині. Підтримати її. Не обов’язково її для цього усиновлювати. Людина може просто забирати на вихідні чи канікули до себе та своєї сім’ї, щоб допомогти соціалізуватися. Дітей можна навчити готувати їжу, допомагати по господарству, відвідувати якісь заходи – все те, що зазвичай роблять рідні батьки», - говорить Ольга Петрівна.
Варто зазначити, що наставництво не оплачується державою і існує на виключно добровільних засадах. Крім бажання наставника допомагати, дитина має теж дати свою згоду. За бажанням, кожна зі сторін може розірвати договір.
Можливо, скептики скажуть: дитина звикне до нової сім’ї. А що потім? Давайте замислимося: чи це так погано? Невже краще зовсім не мати доброї поради зі сторони та гарного відношення у колі сім’ї, нехай і не зовсім рідної? Ольга Петрівна зауважує: «Сироти, коли виходять з інтернатних закладів, не зовсім уявляють, звідки повинна братися їжа тощо. Вони до цього знали, що три рази в день у визначений час на столі буде стояти страва. А як там чиститься картопля, чи як її садити, як помити за собою посуд – їм не розповіли. Саме наставництво, на мою думку, допоможе розв’язати подібні проблеми. Крім того, у дитини буде моральна підтримка дорослої людини, вона буде бачити, як будувати своє життя».
Другий механізм – це патронатне виховання. Воно полягає у влаштуванні «нестатусних» дітей, які мають батьків, але не можуть проживати з ними з різних причин, у патронатні сім’ї замість спеціальних закладів.
Наразі це експериментальна форма. Цікаво, що у методичних рекомендаціях до патронатних сімей є обов’язкова наявність вищої освіти обох батьків, один з них повинен бути вільним від роботи. Ця форма є оплачуваною державою.
До теми: сьогодні Сумщина має найвищі показники в Україні щодо влаштування дітей до сімейних форм виховання - 93%. В області цьогоріч усиновлено 32 дитини, 141 – влаштовано під опіку, 20 – у прийомні сім’ї та 13 – до дитячих будинків сімейного типу. Загалом на Сумщині функціонує 19 дитячих будинків сімейного типу, в яких виховуються 130 дітей та 160 прийомних сімей, в яких знайшли родинний затишок 316 дітей.
В нашій області інтернатні заклади, з яких можна взяти дитину і стати їй наставником, знаходяться в Шостці (ОЦСПД), Сумах, Білопіллі, с.Улянівці (Білопільського р-ну), с.Шалигіному (Глухівський р-н), Ромнах.
Бесіду вела Оксана Воробйова
