Проблеми учасників АТО та шляхи їх вирішення розглянули в ході «круглого столу», що відбувся минулого тижня в Шосткинській міській раді.
Захід пройшов за ініціативи Шосткинського місцевого центру з надання безкоштовної вторинної правової допомоги та за участі учасників АТО, представників профільних ГО, Центру зайнятості, міського та районного управління соціального забезпечення населення, міськради, військового комісаріату, юристів.
Мета заходу – об’єднати зусилля задля вирішення нагальних проблем учасників АТО та роз’яснення суті пільг та послуг, які їм надаються.
Директор Шосткинського центру з надання безкоштовної вторинної правової допомоги Микола Гудіма нагадав, що для отримання правової допомоги чи консультації жителі Шосткинщини можуть звертатися за адресою: Шостка, вул. Горького, 4. До речі, за півтора роки існування центру його фахівці проконсультували та допомогли вирішити правові проблеми 2332 особам.
Варто відзначити, що під час засідання представники громадських організацій, вони ж і колишні бійці АТО, озвучили ряд суттєвих нюансів щодо пільг «атошникам». Зокрема, голова ГО «Об’єднання учасників АТО та бойових дій «Братерство» Мирослав Ляшок зауважив, що, згідно чинного законодавства, водій маршрутки не має права обмежувати кількість пільгових місць для учасників АТО.
Він навів приклад, коли до однієї з шосткинських маршруток намагався потрапити учасник АТО, але водій відмовив йому у проїзді по посвідченню, мотивуючи тим, що пільгове місце вже зайняте.
Таким чином, члени ГО внесли пропозицію розмістити в маршрутках Шостки інформацію (витяги абощо) про те, що кількість пільгових місць для учасників АТО не обмежується. Також було запропоновано поширити інформацію у ЗМІ про контакти громадських організацій, що займаються питаннями учасників АТО.
Цікаво, що, за словами Мирослава Ляшка, при купівлі квитка на пільгових основах, скажімо, до сусідньої області, необхідно пред’явити ще і паспорт: «Потрібно показати паспорт, щоб підтвердити, що ти являєшся мешканцем області. Але ж якщо я купую квиток, щоб доїхати назад з іншої області, виникає «несостиковка», бо у паспорті у мене вказана прописка моєї області. Отже, за законодавством одне, а на місцях – інше?».
Втім, юрист прокоментувала, що учасник АТО повинен взяти квиток у своїй області не тільки туди, а і зворотньо. А якщо людина не визначилась, коли вона хоче повертатися?
Гостро піднімали питання працевлаштування учасників бойових дій. Було зазначено, що на шляху до цього ряд перепон з документами, які посвідчують перебування військовослужбовця в зоні бойових дій тощо. Було запропоновано скласти спеціальні брошури, де б визначався перелік документів, які повинні бути «на руках» у бійця при звільненні зі служби у ЗСУ, а не розраховувати на порядність командування в/ч.
Крім того, за словами одного із учасників АТО, в Шостці практично неможливо знайти роботу. Було згадано також про неможливість влаштуватися до місцевої військової частини Нацгвардії України.
Втім, представники міськрайонного центру зайнятості зауважили, що переважна більшість «атошників» не хоче влаштовуватися на роботу з оплатою праці, яка набагато менша за ті кошти, які вони отримували, проходячи службу в зоні АТО. Крім того, середній розмір виплат по безробіттю учаснику АТО становить 3,5 тис.грн., а запропонувати роботу в Шостці з подібною зарплатнею роботодавці наразі не готові.
До речі, за 10 місяців поточного року до ЦЗ звернулися 75 учасників АТО, 86% з них отримують виплати по безробіттю. Перепоною для 100% отримання грошей є відсутність відповідних довідок у громадян, що ще раз підкреслює вищезгадану «паперову» проблему. З іронією прозвучала фраза: «Нас потребують лише Збройні Сили України…».
На жаль, до сих пір піднімається і залишається актуальним питання психологічної реабілітації учасників АТО.
У кінці засідання було зауважено, незважаючи на те, що проблеми учасників АТО далеко не нові, шляхи до їх вирішення постійно актуальні.
Оксана Воробйова
